Великий Лідер великої нації
Захід, приурочений до 80-річчя від дня народження засновника Народного Руху, відомого провідника українського національно-демократичного визвольного руху кінця 1980-1990 років, відбувся 22 грудня, який провели учні 11 класу.
«В’ячеслав Чорновіл – це людина, яка жила з Україною в серці, за неї страждала», - так почала захід класний керівник, вчитель історії Трофимова І. М.
За радянських часів В'ячеслав Чорновіл тричі був ув'язнений. Відбував покарання у таборах суворого режиму і на засланні. В Україну повернувся 1985-го. Був головою Народного Руху України. 1991 року балотувався на посаду президента. Вибори програв Леоніду Кравчуку. Наступного разу висунув свою кандидатуру за 8 років. Був ініціатором проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.
25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. На місці загибелі встановлено справжній козацький хрест. Поховано видатного українського державного діяча на центральній алеї Байкового кладовища. 2000 року присвоєно звання Героя України.
Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988).
За свої книжки Чорновіл став лауреатом премії імені Ніколаса Томаліна, яка присуджувалася кращим журналістам світу, які захищають права людини; а від Радянського Союзу „заслужив” нове тюремне ув’язнення.
Під час арештів В’ячеслав Максимович був організатором і учасником численних акцій протесту, голодовок, виснажливої боротьби за Статус політв’язня. Разом з Борисом Пенсоном В’ячеслав Чорновіл написав книгу „Будні мордовських таборів” (1975), яку було нелегально передано з табору за кордон і опубліковано 1976 року в журналі „Сучасність”.
Згадуючи про Чорновола, учні 11 класу зазначали, що В’ячеслав Чорновіл залишив Україні один великий заповіт: любити Україну. Не абстрактно, не міфологічно, «не словом, а – ділом».
В’ячеслав Чорновіл ніколи не співав з чужого голосу, нікому не підспівував; говорив, що думав, – думав, що говорив. Він був і залишився опозиціонером до всього, що гальмувало шлях до незалежності України, до Моральної Людини, до Бога і там, у таборах, і тут, у новій і ще не оформленій реальності.
І сьогодні не полишає відчуття, що злощасний КамАЗ на бориспільській трасі лише на мить зупинив В’ячеслава Чорновола. Він залишається в нашій пам’яті, живе разом з нами і нині спонукає та закликає нас до дії. Бо він – лідер. Великий Лідер великої нації!
В'ячеслав Максимович Чорновіл
(24 грудня 1937 с. Єрки Київської області — 25 березня 1999, Бориспіль Київської області) — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975).
|